Про містоМіська владаПідприємства та бізнесПропозиції для інвесторівГуманітарна сфераСервіс та відпочинокСервіс та відпочинок

 
 




Українські міста в Iнтернеті

Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика



Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют



10-02-2015

Хлібом-сіллю та Бердичівським пивом зустріли героїв-артилеристів

Біля контрольно-пропускного пункту 26-ї артилерійської бригади сьогодні о десятій ранку вже зібрались численні родичі військових, журналісти, керівники міста, учні дванадцятої школи та просто жителі військового містечка на Червоній Горі. Всі вони чекали на прибуття військових з найгарячіших точок Донбасу. Напередодні було оголошено час зустрічі о 14.00, але військові так швидко їхали, щоб скоріше зустрітись з рідними і близькими, що час зустрічі перенесли на ранок.

Несподівано для зустрічаючих, колона заїхала до частини через інші ворота, і під звуки військового оркестру почалось шикування безпосередньо на алеї військової частини. Туди ж перейшли школярі, дівчата з короваєм та рідні і близькі військових.

Після короткого рапорту артилеристи почули привітання з поверненням на місце постійної дислокації від командира військової частини та привітання з поверненням до Бердичева від міського голови Василя Мазура. Він добре розумів, що тривалі виступи зараз зовсім недоречні, саме тому кількома щирими словами привітав військових, якими, без сумніву, гордиться весь Бердичів. В свою чергу, військові схвальними вигуками зустріли подарунки, приготовані кожному з них міською владою та керівництвом пивзаводу.

В шерензі військових всі звернули увагу на бійця, який стояв у строю не сам, а тримав за пазухою чорного кота. Томаса (так прозвали військові свого улюбленця), вони привезли в Бердичів з самого Дебальцевого.

Звичайно, в цій святковій атмосфері мало хто з військових хотів згадувати про жахіття справжньої війни, яка сьогодні триває на Донбасі, і в якій вони були ще позавчора. Лише уривками військові обмовлялись про військову техніку, яку іноді доводилось виводити під шквальним вогнем, а іноді просто мінувати і підривати. Можливо пройде пару днів і вони захочуть розповісти більше, а можливо, і не захочуть, щоб рідні знали, який жах їм довелось пережити.


РІО Бердичів

 

[версія для друку]
[обговорити на форумі] [підписка на розсилку]
TyTa